Закарпаття

Вийшов в світ кінцевий  матеріяльний результат дворічного проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег»  - двомовна, українською та угорською, збірка "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (проміжним результатом була детальна карта Берегівського району). Збірка складається з результатів двох досліджень, історико-архітектурного та екологічного. Перше в основному зроблене мною, друге - фахівцем-біологом.

Перша  й більша частина книги може слугувати добрим ілюстрованим довідником з архітектурних пам"яток та просто цікавих об"єктів міста Берегова та УСІХ населених пунктів Берегівського району.  Фрагменти майбутньої книги в більш публіцистичному вигляді викладалися тут в постах про села  Берегівщини.

Виглядає книга так (в реалі краще, фотографувати глянцеві сторінки вийшло проблематичним):




( Ще картинок: )

У неділю 2 березня в Берегові, на полотні ділянки Боржавської вузькоколійки поблизу депо, відбулися випробовування велодрезини.

Iдея поставити звичайний велосипед на залізничні рейки не нова – в багатьох країнах світах практикується таке альтернативне використання колій, які виведені з основної експлуатації. На жаль, і наша славетна Боржавська вузькоколійка нині експлуатується по мінімуму, а на ділянці від Берегова до станції Хмільник локомотив без вагонів ходить всього двічі на день. Захисники цієї понад сторічної пам’ятки технічної культури, як можуть, привертають увагу громадськості до необхідності врятувати вузькоколійку, причому шляхів для порятунку є багато. І якщо «Укрзалізниця» не бажає утримувати гілку та інфраструктуру Боржавської вузькоколійки, то це можуть робити інші сторони – приватні підприємці, громадські організації, місцеві органи влади, в кооперації між собою, із залученням грантових та інших коштів.

З метою в черговий раз продемонструвати громаді, що ні в якому разі не можна допустити демонтажу колії, кілька небайдужих людей й влаштували недільну акцію. Її ідеологом став колишній киянин, а нині берегівчанин Дмитро Кобринський. А реалізував задумане киянин Антон Дімінський, машиніст поїзду київського метро, який давно полюбив і Закарпаття в цілому, і Боржавську вузькоколійку зокрема. У пана Антона є чимало ідей щодо можливості по-новому експлуатувати об’єкти цієї практично занедбаної залізниці, і мандрівки велодрезиною – лише одна з них. Цей «рукастий» чоловік вдома зібрав усі необхідні пристрої, які на місті були змонтовані таким чином, аби звичайний велосипед міг пересуватися рейкою залізниці. Випробовування пройшли успішно, однак мандрувати на далекі відстані цією велодрезиною наразі не можна – практика показала, що конструкція потребує декотрих доробок та вдосконалень. Варто зазначити, що зібрана велодрезина є легкою, водій може самостійно зняти її з рейок за потреби (зокрема, таким чином відбувається розгортання, аби їхати в зворотному напрямку).

Фільмував та знімав процес (для "Мукачево-нет", ЖЖ-спільноти "Закарпаття" та світової історії) пан Баклажан, який також прийняв участь у випробовуваннях, не таких успішних, як у автора конструкції...





( + 3 світлини )

Урочисті випробування:



Та, як то кажуть, за лаштунками:

( Behind the scenes )

Кадри довгоочікуваного "сніжного сезону" в Берегові, відзняв мій цімбор на телефон (ми з ним обидва, як навмисне, фотики не взяли, журналісти, блін...):



( + 4 )

І відео:

Похвалюся: нарешті вийшло в друк двомовне (українською та угорською) видання "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" - матеріяльний результат дворічного проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег» (ще одним стала детальна карта Берегівського району). Солідна книжка складається з двох досліджень - архітектурних та природних цінностей Берегівського району. Перша частина в основному виконана мною, дещо по ходу роботи я викладав і в цій спільноті (але ще не все). Друга - більш фахова, стосується екологічно цінних видів рослин та біоти Берегівщини.


Книга може легко слугувати довідником з архітектури Берегова та УСІХ сіл району.
Виглядає так (оскільки папір файний, глянцевий, то фотографувалось з проблемами):



( Більше картинок: )

"Перед в’їздом до Берегова встановили величезний дерев’яний прес для віджимання винограду.

Про план грандіозного аквапарку в Берегові, що базуватиметься на джерелі термальної води, закарпатські ЗМІ інформували ще в 2010 році, тоді ж і ЖЖ-шники долучились  (див. Аквапарк в Берегсасе аka 4-ый сон Веры Павловны). Тоді у втілювачів цього масштабного проекту були сподівання реалізувати його в 2012-му. Втім, на практиці все виявилося не так райдужно, був навіть час, коли про аквапарк пішли скептичні відгуки – мовляв, все це не більше, ніж чергова передвиборча обіцянка.

В розпал літа-2013  я вирішив на власні очі пересвідчитись, які справи у проекту, на якій покладають надії не лише бізнесмени, але й пересічні закарпатці, насамперед берегівчани. Виявляється, є хороші новини - проект суттєво зрушив з місця.  Як повідомили директор фірми «Global Project Invest Lampertsas» Олександр Сабелко та інженер з підготовки виробництва Михайло Гавриш, наразі зроблений вкрай важливий крок, без якого б всі подальші були неможливі – пробурена свердловина, яка дісталася до джерела термальної води. Основні роботи орієнтовною вартістю в мільйон євро виконала угорська фірма «Аква Плюс», адже в вітчизняній геологорозвідувальної галузі – криза, і роботи, які виконувалися нашими фахівцями 30-40 років тому, сьогодні майже не ведуться. Буріння свердловини глибиною в 1112 метрів завершено в квітні цього року, досягнуто пласта води з температурою в 70 0 С. Розпочато вивчення хімічних та лікувальних властивостей цієї води, цим займається спеціалізований Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології (м. Одеса). Паралельно ведуться геологічні дослідження, які мають дати точну інформацію про наявні запаси води – від цього залежать масштаби подальшого будівництва. А вони амбіційні – йдеться про інвестиції в 60 мільйонів євро, на які мають побудувати власне аквапарк та чотиризірковий готель на 200 номерів при ньому. За оптимістичними прогнозами, відкриття об’єкту може статися наприкінці 2015 року.

Наразі ж практично нічого не нагадує сторонньому окові тих споруд, які красувалися на бігбордах та в інтернеті, ілюструючи майбутній розмах аквапарку. На закритому від сторонніх пустирі – кілька господарських споруд, як от «КПП» із шлагбаумом на в’їзді, «побутова» для сторожа, з’єднана з тимчасовим польовим офісом, та власне свердловина – саме остання і є тим «базисом», на який за сприятливих умов буде нагромаджено усю «надбудову» рекреаційно-розважального комплексу.

Це - частина дороги до майбутнього аквапарку, якщо звернути зі шляху Мукачево-Берегово, після мосту, вздовж стіни "Заготконотори":



( Зазирнути: )

 Родинний маєток барона Жигмонда Перені наразі не має жодного офіційного охоронного статусу, і загалом є представником "тіньової архіектури" - себто практично невідомої загалу, не відвідуваної туристами, з туманним майбутнім. Ця з виду непримітна будівля розташувалася в затишному сквері на в’їзді в Берегово з боку Мукачева, неподалік полотна вузькоколійки, в районі, що колись був селом Ардо, а в народі й досі зветься Чопівкою. Збудована вона ще на початку XVIII ст., тобто, живе вже третю сотню років. Вже один цей факт заслуговує поваги – бо виходить, що ця одноповерхова садиба є однією з найстаріших будівель Берегова.



Але куди більшу значущість будинкові надає його історична роль. Адже саме тут в листопаді 1783 року народився Жигмонд Перені, нащадок однієї з найстаріших аристократичних сімей Угорщини, а в XVIII-му столітті й наймогутніших. В рідній садибі юний барон отримав у домашніх вчителів початкову освіту, а вже пізніше відправився в конвікторій (релігійний учбовий заклад) в місто Нодьсомбат (нині словацька Трнава), а тоді продовжив навчання в Кошице, Братиславі та Будапешті. В 1820-30-х роках барон Жигмонд Перені побував наджупаном Угочі та піджупаном округу Берег, в 1831 був королівським комісаром під час спалаху холери в Галичині (королівстві Галіції). В історію ж увійшов насамперед як мученик угорської визвольної революції. Його ім’я з’явилося в Декларації незалежності Угорщині, що була оголошена бунтівним Сеймом в Дебрецені 14 квітня 1849 року. За це Жигмонда Перені, спікера Палати магнатів, як зрадника Австрійської корони, стратили 24 жовтня 1849 року в Пешті, разом з іншими високопоставленими особами потерпілої поразку країни.

Сумно, та й соромно, але бурхлива та почесна біографія історичної фігури жодним чином не позначилася в позитивний бік на його рідній садибі.


( Садиба зблизька: )

В п"ятиницю побував на виїзному засіданні "Березневих котів", що виступили з навколо-еротичними віршами в актовому залі Берегівского медичного коледжу (в минулому - палац  Березької Комітатської управи).

Серед виступаючих х були Сергій Федака, Оксана Луцишина та інші інтелігентні персони.

Відзняв кілька виступів:




( + 3 )

На початку 2011 року місто Берегово стало першим населеним пунктом України, яке окрім написів українською та угорською мовами, отримало ще й табло з давньоугорськими рунами. Ця подія була неоднозначно сприйнята громадськістю - одні відмічали позитив від такого нетрадиційного позиціонування міста, інші побачили загрозу українській державності, адже ініціатива «рунізації» йшла від Бейли Ковача, депутата Європарламенту від радикальної угорської партії «Йоббік» (який незадовго до акції відкрив свій офіс у Берегові). Втім, політик зазначав, що сейкейські руни є культурною спадщиною всієї Європи. Окрім Угорщини, де налічується близько 100 таблиць з назвами населених пунктів рунічними символами, ця традиція (яка стартувала в 2010 році) започаткована й в Румунії, а також і в Україні. 



( Більше про руни: )