[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Цього року минає 60 літ з придушення одного з найбільших повстань в’язнів ГУЛАГу. Воно відбулося у Джезказганських марганцевих рудниках і увійшло в історію як Кенгірське повстання. Серед загиблих у тих подіях в’язнів був і о. Віктор Дулішкович, парох із с. Тур’ї-Ремети Перечинського району. Два свідки цього повстання Василь Рущак та Василь Микита ще й досі живі і мешкають у смт Буштино Тячівського району. Учасником повстання став і мій батько о. Іван Матейко, парох с.Новоселиця Виноградівського району.



Далі: )

Учасниками цього повстання були, як я вже згадував, і закарпатці — Василь Рущак та Василь Микита, обидва проживають у смт Буштино Тячівського району, та Микола Гаврилко, теж із Буштина, але вже покійний. А також був і мій батько, греко-католицький священик с.Новоселиця Виноградівського району, який, на щастя, залишився живим. Він багато нам розказував про важку працю в руднику. І про те, що коли у 1956 році, після хрущовської відлиги, прийшла довгождана воля, вчорашні в’язні перш за все пішли на місце, де були поховані жертви повстання, відправили панахиду та молитву на їхній спільній могилі.

Володимир МАТЕЙКО,
син репресованого.
м.Ужгород

"Новини Закарпаття"
pan_baklazhan: (Default)
[personal profile] pan_baklazhan
Цього року минає 60 літ з придушення одного з найбільших повстань в’язнів ГУЛАГу. Воно відбулося у Джезказганських марганцевих рудниках і увійшло в історію як Кенгірське повстання. Серед загиблих у тих подіях в’язнів був і о. Віктор Дулішкович, парох із с. Тур’ї-Ремети Перечинського району. Два свідки цього повстання Василь Рущак та Василь Микита ще й досі живі і мешкають у смт Буштино Тячівського району. Учасником повстання став і мій батько о. Іван Матейко, парох с.Новоселиця Виноградівського району.



Далі: )

Учасниками цього повстання були, як я вже згадував, і закарпатці — Василь Рущак та Василь Микита, обидва проживають у смт Буштино Тячівського району, та Микола Гаврилко, теж із Буштина, але вже покійний. А також був і мій батько, греко-католицький священик с.Новоселиця Виноградівського району, який, на щастя, залишився живим. Він багато нам розказував про важку працю в руднику. І про те, що коли у 1956 році, після хрущовської відлиги, прийшла довгождана воля, вчорашні в’язні перш за все пішли на місце, де були поховані жертви повстання, відправили панахиду та молитву на їхній спільній могилі.

Володимир МАТЕЙКО,
син репресованого.
м.Ужгород

"Новини Закарпаття"
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] joanerges at Закарпаття, якого ви ще не бачили: кольорові фото 1927 року
Автор – німецький фотограф Ганс Гілденбранд, який прославився своїми кольоровими знімками протягом Першої світової війни. У період між світовими війнами він працював для National Geographic. Зокрема, у 1927 р. він відвідав Чехословацьку республіку, а в його об’єктив потрапили й мешканці Закарпаття. На першому фото – сцена на ринку в Мукачеві. Друге фото, припускаю, зроблено в Рахові.


01.

+ 5 )
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] joanerges at Закарпатці, яких ви ще не бачили
Пост з нагоди, так би мовити, 75-річчя Карпатської України


Рідкісне фото: біженці з Карпатської України, окупованої Угорщиною, рятуються втечею до Румунії, Сигет, березень 1939

Ще одне фото 1939 р. і багато - з 1905-1930 рр. )
[identity profile] apdance1.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] apdance1 в Закарпатье 1967. Лагерь "Скалка".
"Скалка" - спортивно-оздоровительный лагерь Ужгородского Университета.


Мама на фоне палаточного городка.                                                                                ...Посмотреть на Яндекс.Фотках
Дальше... )
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Католицький храм в центрі Берегова, костел Воздвиження Святого Хреста, вважається однією з найстаріших кам’яних будівель Закарпаття. 

костел-2

костел-1

Часом його першого зведення вважають 1100 рік – цю дату висічено на одному з віконних прорізів. Збудований в романському стилі, храм був знищений татарами в 1241 році, і заново зведений в 1418-му. В 1519 р. костел отримав статус собору, а через півтора століття, в 1657 р., був практично зруйнований… польськими військами. Тепер це звучить дивно – до чого тут поляки?
А от до чого: )
Після тих страшних років костел стояв у руїнах понад півтора століття. Його кілька разів намагалися відновити, та бракувало грошей і згоди на те, яким саме бути відродженому храму. Відродження почалось в 1839 році, 7 років тривали будівельні роботи, оплачені коштами графа Шонборна (в свою чергу, отриманими з тяжких податків місцевого населення). 1 листопада 1846 р. собор освятили на честь Воздвиження Чесного Хреста. Архітектор Альбін Тишлер, який особисто керував роботами, надав храму готичних форм, як того бажали й мешканці, і яким він був після першого відродження в 15-му столітті. Втім, фахівці відмічають і наявність елементів романського стилю в деяких деталях храму. Із зруйнованого любомирськими рейтарами храму в Мужієві до берегівського був перенесений портал (вхід), що знаходиться між ризницею та святилищем. Головний алтар був зроблений в стилі барочної готики. Цікавим елементом храму став сонячний годинник, в вигляді дуги із римськими числами. Він показує середньоєвропейський час.  В 1899 році храм збагатився органом, створеним будапештською фірмою братів Рігерів. 
годинник
І про сучасні проблеми: )

[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
В продовження "пожежної тематики" (див. "В Берегові збереглася пожежна каланча 19-го століття")  
підбірочка світлин бравих мадярських пожежників (з фотовиставки в Музеї Берегівщини):
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Електрифікація краю почалася наприкінці 19-го століття, коли в 1890 році на мукачівській пивоварні Шонборна запрацювала невеличка гідроелектростанція. Невдовзі власним джерелом електрики збагатився ужгородський млин.

Світло від цього млина так зачарувало городян, що вони стали вимагати від міської влади електрифікації, яка, після тривалих пошуків інвесторів для на той час абсолютно нової галузі, почалася в Ужгороді в 1902 році. Через рік електрика прийшла в Мукачево, в 1908 році – в Берегсас, в 1913 дішла до Севлюша (Виноградова) та Королева.

Здавалося б, матеріальних пам´яток цього процесу не зберіглося – за понад сторіччя все не раз перебудовувалося чи зносилося, адже потужності тодішніх агрегатів з виробітку струму були мізерні в порівнянні із сучасними. Однак принаймні один пам´ятник епосі початку електрифікації Закарпаття зберігся по сьогодні. Йдеться про споруду першої електростанції в місті Берегово. Знаходиться вона неподалік залізничного вокзалу, варто лише пройти кілька сотень метрів в бік, запилюченою вулицею, що йде паралельно коліям в напрямку ст. Батьово. Можна спитати у місцевих «Сєльенерго» - за такою радянською назвою будівлю знають немолоді берегівчани.



електро1


Детальніше: )
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Оскільки Росія гучно святкує 200-річчя Бородинської битви, то не гріх і нам відмітити цю подію. У власному виконанні, зрозуміло. Адже мало хто з закарпатців, навіть далеких від світової поезії, не чув поеми "Бородіно" - не від першого автора, Михайла Лєрмонтова, а від другого - Павла Чучки.

Написана, якщо вірити Чучці, ще в 1973 році, поема стала ледь не народною. Принаймні, коли на початку 90-х сусіди по гуртожитку УжНУ збрехали мені, що це вони написали, я ледь не повірив :)

Отже,
Павло Чучка,

38.18 КБ

Бородіно

Повіджте, вуйку, ци не задарь
колись була Москва спалена,
а пак французум зухаблена.
Вас не забуде Руська зимля,
як билисьте французькой плимня,
прославилисьте руськой имня
коло Бородіна.

Гий! Давно були муцні люде:
вино глушили, як верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цісарьова воля,
не зухабили би Москви.

Ми фурт дозаду наступали –
французи йшли, а ми втікали.
Вже недалеко до Москви.
Царь-батюшка у штабі лає,
армаду нашу проклинає:
"Же чом то войско одступає?
Вояки стуйте! Доста йти!

Читати далі: )

Можна також прослухати цю поему у вигляді, якщо не помиляюсь, ораторії:



Варто зауважити, що не тільки чучкіним переспівом Закарпаття зробило свій внесок в популяризацію історії наполеонівських війн. Один з найдорожчих в світовому (!) кінематографі фільм Сергія Бондарчука  "Война и мир" (1967)  частково знімався в нашому краї:

"1 декабря 1962 года съемочная группа в полном составе выехала в свою первую экспедицию — в Закарпатье, в город Мукачево. Там группе предстояло снимать сразу два крупных сражения 1805 года между русско-австрийскими и французскими войсками: Шенграбенское и Аустерлицкое.

В первые дни января 1963 года в Закарпатье началась подготовка к съемкам Шенграбенского сражения, которое снимали в течение нескольких дней у села Куштановица. В массовых сценах было задействовано 3 тысячи человек.

Из-за некачественной пленки, капризов погоды и прочих неурядиц к началу апреля образовался перерасход средств — 120 тысяч рублей, поэтому 21 апреля в Закарпатье выехал редактор фильма К. Замошкин, которому надлежало обязать Бондарчука сократить режиссерский сценарий с тем, чтобы экспедиция смогла уложиться в очерченные планом сроки. Но Бондарчук согласился сократить в Аустерлицком сражении всего два эпизода: атаку русских кавалергардов и отступление русских. 17 мая 1963 года натурные съемки в Закарпатье были закончены".

(Из статьи "Съемки фильма «Война и мир» начались...")


Ото таке.

[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Підбірка історичних матеріалів про т.зв. "Ковнерівські процеси":

Ковнер: Пам'ять антиукраїнського терору. ІІ
Ковнер: Пам’ять антиукраїнського терору. ІІІ

98.89 КБ
"Ковнер-каштиль" в 1965 р.

Про сучасний стан палацу Ковнера див. тут:
Палац Ковнера вмирає на очах
(за два роки після публікації ситуація лише погіршилась)
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Запозичено звідси: ЗаКарпатські вуличні сценки

"Назбиралося трохи ілюстративного матеріялу з життя транскарпатських міст і сіл 20-х - 40-х років минулого віку...


Ужгород_середмістя



І ще багато )
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Мукачівський палац Ковнера, "закарпатський Абу-Грейб", який нині перебуває під загрозою повної руйнації,







здається, отримав шанс на порятунок.
Як повідомило "Закарпаття-онлайн",

Закарпатська «Свобода» виступила з ініціативою створити в Мукачеві у колишньому палаці Ковнера музей-меморіал національно-визвольної боротьби українців Закарпаття на прикладі музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонcького» у м. Львові.

Читати далі: )
[identity profile] drageotee.livejournal.com
Чорна рілля заорана
І кулями засіяна,
Білим тілом зволочена
І кровію сполощена
Старовинна балада

Немає сумніву в тому, що здатність до самопожертв була однією з установчих життєвих цінностей для довоєнного покоління закарпатців. Примітно, що смерть на полях жертовного геройства прийняли ніяк не ті, хто красувалися парадною ходою на вулицях Рахова чи Праги десь там у 37-му. Поміж загиблих лише малість зрілого воїнства, які раніше спізнали справжню ціну смерті. Здебільшого в протидії загарбникам полягли ті найкращі, хто пройнявся щиросердним молодечим запалом захисту своєї землі та народу.

Їх тогочасний вибір – ніяк не спонтанний, бо задався попередніми роками свідомого життя. Вшановуючи правдивих наших героїв, не забудьмо, що вели їх до звитяжних вчинків моральні засади й природні чесноти. Діяння героїчного чину, оплакані на гарячій від воєнного полум’я та крові землі, дотепер належно не оспівані нашими поетами, не дісталися нам у принадних фільмах і книжках.



Read more... )
[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com

11 лютого в селі Шаланки, що на Виноградівщині, відбулося урочисте відзначення події, яка увійшла в історію Угорщини, та, на жаль, й досі мало відома в наших краях – 300-річчя останнього з’їзду повсталих курців під проводом Ференца Ракоці ІІ. 
 


Читати про невідомі Шаланки: )

 


[identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
Полеміка щодо доцільності і справедливості перейменування Берегова триває. Нещодавно Олександр Гаврош у пресі висловив своє бачення, протилежне моєму. З висновками я не згоден, але правду Сашко має - вже 90 років місто живе під іменем, даним йому чехами та збереженим "совєтами" та українською владою.  Логічно, що в контексті радянського періоду місто інакше як Берегово називати не мож. Відтак, свій проект, який я пропоную підтримати читачам та дописувачам цієї спільноти, я відкриваю підбіркою світлин з дідівського архіву. На жаль, жодне не фото не підписане. Визначити дату можна лише приблизно. Це щось між 1956 та 1966 роками. На деяких фото в  колоні військових крокує мій дід, який народився на Полтавщині, у 1941 був відправлений у військове училище в Красноярськ, звідти у 1942 потрапив на фронт артилерістом, проривав блокаду Ленінграду, воював в Румунії, Угорщини, Австрії та Німеччині, потім надовго залишився на Закарпатті.

Отже, Берегово радяньске:

 100.45 КБ

Більше фото: )
[identity profile] wittch.livejournal.com
Шукаючи матеріал для нашого сайту    в розділ цікаво в історії  знайшла такий цікавий матеріал, правда прийшлося ще просити дозвіл у власниці сайту , на розміщення матеріалу ... kamienczanka.livejournal.com/  добре, що вона теж веде жж))) хоча цей матеріал вона теж поцупила ;))


Дракула і Закарпаття 

Вашій увазі - стаття закарпатського краєзнавця Михайла Федака, яка публікувалась на початку 2000-х років в мукачівській газеті "Старий Замок". На жаль, зараз архівні статті газети зникли з інету, тому взяла на себе сміливість передрукувати статтю тут - вона варта прочитання. 

ДРАКУЛА )http://www.castles.com.ua/dra.html

[identity profile] kans-gav.livejournal.com

Великий Березний, де припадає до 43 грозових днів на рік.



Великий Березний вперше згадується в письмових документах 1409 року. Відповідно до записів, такими ж давніми можна вважати і села Люту, Чорноголову, Волосянку, Стужицю. А ось древні дерев'яні храми відносяться вже до XVII-XVIII століть. В Кострино знаходиться храм Покрови Пресвятої Богородиці. Як стверджують історики, вона була побудована в 1645 році, тоді ж був створений іконостас (хоч згадується й інша дата - 1596 рік). У селі Сіль стоїть храм св. Василія Великого 1703 року. Храм св. Івана Предтечі - гордість села Сухий; дата її зведення - 1679 рік. До сьогоднішнього дня тут збереглися образи Івана Щирецька «відсічення голови Івана» і «Авраам Офіру Господа приносить» 1680 року. Дерев'яний храм Св. Архангела Михаїла 1745 року в селі Ужок є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Адже він знаходиться в мальовничому селі під Ужоцьким перевалом, де народжується річка Уж і починається Закарпатська область. Подібні пам'ятники архітектури збереглися в селах Гусний - храм св. Миколи Чудотворця XVII століття, і Вишка - храм св. архангела Михаїла XVIII.



Михайлівська церква, 1745 * Ужок. Належить до бойківської школи дерев'яної архітектури. Храм св. архангела Михаїла поставили у 1745 році майстри Павло з Бутлі та Іван Циганин з села Тихого. За характерний силует і колір церкву іноді називають "чорним корабликом". Храм, вписаний у мальовничий гірський ландшафт, полюбляють зображати на своїх картинах художники.


До речі перебуваючи на межі кордонів між Угорщиною та Польщею, Великоберезнянщина неодноразово ставала театром бойових дій. Найбільш це запам’яталося в історії за часів І-світової війни, коли російські війська воюючи з Австо-Угорщиною, захопили кілька гірських сіл: Волосянка, Ужок, Сухий, Гусний, Ставне і т.д. Саме тоді російські офіцери були щиро здивовані що за гірськими перевалами проживають такі самі споріднені словяни як і вони. Пізніше це знайшло відображення у “походних записах”, які стали цінними архівними джерелами для істориків

Ще про Березнянщину )
[identity profile] kans-gav.livejournal.com

"Кажуть, що історію треба не тільки любити, її треба й мати. Так, ми маємо свою історію. Її сторінки написані не лише пером у затишній світлиці історика, а й кров'ю українського народу, упродовж століть, в часи монголо-татарської навали, в Березі Картузькій, на Соловках, у нацистських концлаґерях, в роки совєтського тоталітарного режиму.

Така наша історія, яку впродовж тривалого часу всіляко перекручували, фальсифікували, шельмували або просто замовчували.
Українська молодь завжди була в аванґарді національно-визвольної боротьби народу під гаслом: "Воля або смерть", і дала нашому народові і всьому світові живий приклад безстрашної мужности перед колоніяльною тиранією.

КРАСНЕ ПОЛЕ )
 
Вічна слава українським героям!


 

Profile

zakarpattja: (Default)
Про Закарпаття - з любов'ю :)

November 2014

S M T W T F S
      1
23456 78
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 4th, 2025 11:37 am
Powered by Dreamwidth Studios