Закарпаття

11 листопада, коли весь світ трохи божеволів від чергової магії цифр 11.11.2011, в Берегові вперше, скромно, але зі смаком відсвяткували день Святого Мартіна, долучившись таким чином до давнього європейського свята. Його історія починається ще в язичеські часи – з гулянь на честь збору врожаю, із багаттями та хмільними напоями. Згодом католицька церква християнізувала це свято (як і в випадку з більшістю інших колись язичеських урочистостей), адаптувавши до нього історію Святого Мартіна. Цей святий є одним з найбільш шанованих католицькою церквою, а відтак, і загальноєвропейською культурою (православна церква також надає шану Мартіну Милостивому Турському, відзначаючи його пам'ять 13 лютого). Майбутній святий жив в 4-му столітті, народився, за одними даними, в Угорщині (є принаймні дві версії його домівки – в районі  сучасного міста Сомбатхей або ж на холмі Панонхолмо, де з 10-го століття й понині існує аббатство з базилікою св. Мартіна), за іншими – в Баварії. Як син римського легіонера, Мартін (названий на честь бога війни Марса) теж служив в римській армії, де сповідував християнство, ведучи високоморальний спосіб життя. Його щирий вчинок, коли при в´їзді в місто Ам´єн (Франція) Мартін, начальник роти кінноти, розрізав свій походний плащ та поділився ним із змерзлим жебраком, став основою легенди про святого. Тому св. Мартін зображається саме в червоній накидці, від її назви латиною («капа») пішли такі християнські терміни, як капела та капелан. Власне, Мартін і став першим християнськім капеланом (священником у війську). Згодом Святий  Мартін був оголошений хоронителем Франції, став одним з найпопулярніших святих в Речі Посполітій (близько 200 церков його імені існує й понині на території Польщі, Литви, Білорусі та України). Шанованим він став, само собою, і на території Угорщини, яка відстоювала право батьківщини святого. На Закарпатті св. Мартін увіковічнений на гербі Мукачева та в імені Кафедрального костелу в цьому місті.
 
Дивним чином із життям святого пов´язують чимало кумедних пригод... із гусаками. За однією з легенд, якось Мартін, який не зовсім добровільно став єпископом у французькому місті Тур (бо натомість волів лишитись ченцем, проте місцевий народ зробив його сановником ледь не силоміць) вирішив втікти від своєї пастви. Однак його видала гуска, яка своїм гельготінням навела переслідувальників на місце схованки єпископа. За іншою легендою, одного разу  гуси своїми «вигуками з місьц» перервали велеречиву промову Мартіна-священника. Так чи інакше, але день святого Мартіна (який визачили 11 листопада, в цей день у 387-му році його урочисто похвали, а помер він трьома днями раніше) стало традицією відзначати, окрім іншого, смаженою гускою. Зібраний врожай і вже виброділе молоде вино сприяли тому, що це свято стало дуже популярним в Європі (до того ж, слідом за ним  в деяких країнах, зокрема, в Польщі, починався великий передріздв´яний піст). Його атрибутом стали багаття з кошиків, в які до того збирали врожай – через них стрибали та від вогню підпалювали смолоскипи для костюмованої ходи.

Продовжити давню та перервану традицію вирішили в цьому році в Берегові. Ініціаторами стали лицарі винного ордену ім. Святого Венцела, без яких не обходиться жодна урочистіть, пов´язана із вином. Зокрема, за підтримки ордену (до якого входять видатні винороби Берегівщини, та люди, які небайдужі цій справі і готові допомагати їй  словом і ділом) в березні цього року в підвалі графського двору Бетлена*, що багато років стояв забитий мотлохом, відбулось урочисте відкриття Музею виноградарства та виноробства «Графський підвал»