Закарпаття

 Коли виник Бронецький замок, точних відомостей, як і про виникнення інших замків, немає. Знайдені на території замка староримські монети спонукують до думки, що це відбулося в часи Дакії, до складу якої входило і Закарпаття. Тоді тут міг бути римський сторожовий пункт «каструм». На арену історії Бронецький замок виступає ще в XIII столітті. Ймовірно, замок свого часу належав Галицькій Русі, а потім був захоплений угорськими королями. В дарчій грамоті угорського короля Володислава IV (Ку-манського) 1273 року говориться, що завойований ворогами його батька Стефана V і угорського королівства Бронецький замок був відвойований якимсь магістром Петром із роду Чак і повернутий під королівську владу. А оскільки на північному сході, крім Галицької Русі, не було іншої державності, то слід вважати, що вороги, які згадуються в грамоті, і є русичі. Але на цьому боротьба не припинилася. Замок знову був одвойований, і угорцям довелося збирати свої сили, щоб вернути його. Про це свідчать інші грамоти, які датуються 1292 і 1296 роками. В них король Андрій III—останній із роду Арпадовичів (наступник Володислава Куманського) — доручив жупану Михайлу і його синам-магістрам Стефану та Павлу, щоб вони Бронецький замок надійно охороняли. 
Проте ці грамоти не можуть розвіяти таїну замка, яку він приховує своїм давнім мовчанням. 

Конкретних даних ні про виникнення, ні про загибель замка немає, зате збереглася народна легенда. 
Жив у замку один цар. Звідкіля він — ніхто не знав. Цар був чужий, не нашої віри. А дружину взяв собі нашу, але вона не розуміла його віри. 
У царя був чарівний кінь Татош. Кінь цей ходив на трьох ногах, а підкови у нього були прибиті навпаки, і ніхто не міг по його слідах втямити, куди помчав цар. Хоча кінь мав тільки три ноги, зате в ньому сиділа чортівська сила, він міг плигнути з однієї вершини на другу, з одного хребта — на другий, і ніхто його не міг наздогнати. 

Цар був дуже жорстокий і страшенно знущався з людей. А люди нічого не могли вдіяти, щоб себе захистити. Але знайшлася одна баба, що порадила, як бути. І от одного дня, за її намовою, всі жителі околиці вигнали худобу, кожній худобині почепили між роги свічки і наганяють на замок. Як почався шум, рев, як піднявся зі сну цар — ні живий ні мертвий. Думав, чиє то військо, що й мови щось не дуже розуміє. 

( Read more... )