Закарпаття

— Великий Березний, де припадає до 43 грозових днів на рік.

Великий Березний вперше згадується в письмових документах 1409 року. Відповідно до записів, такими ж давніми можна вважати і села Люту, Чорноголову, Волосянку, Стужицю. А ось древні дерев'яні храми відносяться вже до XVII-XVIII століть. В Кострино знаходиться храм Покрови Пресвятої Богородиці. Як стверджують історики, вона була побудована в 1645 році, тоді ж був створений іконостас (хоч згадується й інша дата - 1596 рік). У селі Сіль стоїть храм св. Василія Великого 1703 року. Храм св. Івана Предтечі - гордість села Сухий; дата її зведення - 1679 рік. До сьогоднішнього дня тут збереглися образи Івана Щирецька «відсічення голови Івана» і «Авраам Офіру Господа приносить» 1680 року. Дерев'яний храм Св. Архангела Михаїла 1745 року в селі Ужок є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Адже він знаходиться в мальовничому селі під Ужоцьким перевалом, де народжується річка Уж і починається Закарпатська область. Подібні пам'ятники архітектури збереглися в селах Гусний - храм св. Миколи Чудотворця XVII століття, і Вишка - храм св. архангела Михаїла XVIII.



Михайлівська церква, 1745 * Ужок. Належить до бойківської школи дерев'яної архітектури. Храм св. архангела Михаїла поставили у 1745 році майстри Павло з Бутлі та Іван Циганин з села Тихого. За характерний силует і колір церкву іноді називають "чорним корабликом". Храм, вписаний у мальовничий гірський ландшафт, полюбляють зображати на своїх картинах художники.


До речі перебуваючи на межі кордонів між Угорщиною та Польщею, Великоберезнянщина неодноразово ставала театром бойових дій. Найбільш це запам’яталося в історії за часів І-світової війни, коли російські війська воюючи з Австо-Угорщиною, захопили кілька гірських сіл: Волосянка, Ужок, Сухий, Гусний, Ставне і т.д. Саме тоді російські офіцери були щиро здивовані що за гірськими перевалами проживають такі самі споріднені словяни як і вони. Пізніше це знайшло відображення у “походних записах”, які стали цінними архівними джерелами для істориків