Закарпаття

Закарпатці збирають кошти на ремонт тепловоза Боржавської вузькоколійки

Акцію зі збору коштів на ремонт тепловоза Ту-2 Боржавської вузькоколійки розпочато друзями Боржавської вузькоколійки в соціальній мережі Фейсбук.  Така ініціатива розпочата після того, як вже протягом 4 місяців в несправному стані знаходяться допоміжні генератори зарядки тепловозів, які обслуговують пасажирські перевезення за маршрутом Виноградів – Хмільник – Іршава.  Наслідком поломки стало припинення руху на гілці Хмільник – Іршава, а підзарядка акумуляторів здійснюється в нештатному режимі. Через зриви рейсів з незручностями стикаються як  жителі навколишніх сіл – особливо с. Шаланки, Чорний Потік, Вербовець,  так й  ті, хто бажає відвідати цю історичну технічну памятку.

Організатори заходу зі збору коштів просять всіх небайдужих підтримати акцію до 23 грудня 2013 року – 105-ї річнці Боржавської вузькоколійки. Детально ознайомитися з проектом можна, відвідавши сторінку в інтернеті borzhava-railway.com або приєднавшись у соціальній мережі Фейсбук до спільноти «Друзі Боржавської вузькоколійки».

Originally posted by ondrash2100 at Відеозапрошення на ювілейний арт-пікнік "Креденц 5"


Ну, й власне про "Креденц" - тут:

Креденц: п’ять років неформальної тусівки, стріт-арту та дружніх пікніків

В рамках святкування «Міжнародного фестивалю вина -2013» в Берегові (Закарпаття), 9 березня 2013 року о 9:30 зі станції Виноградово вирушить святковий спецпотяг за маршрутом Виноградово – Хмільник – Берегово.

Опис подорожі

• 9 березня о 9:30 зі станції Виноградово вирушить святковий спецпотяг за маршрутом Виноградово — станція Хмільник — Берегово. Під час подорожі ми зможемо скуштувати традиційну місцеву випічку та послухати історію Боржавської залізниці, яку розповість директор Іршавського краєзнавчого музею Андрій Світлинець. На маршруті ми зробимо першу зупинку в селі Шаланки, де відвідаємо історичні винні підвали XVII століття та продегустуємо місцеві вина. У 1711 році в шаланківських підвалах проходив останній сейм за участі Ференца II Ракоці.

• Наступна зупинка — унікальна залізнична станція Хмільник, яка ізольована від населених пунктів та автошляхів і знаходиться серед лісу. На станції оглянемо залізничний арочний міст через річку Боржаву (1884 рік), механічний семафор, механічні стрілки (1889 рік), танкерну систему для заправки водою паровозів та бойлерну, ознайомимось з роботою електрожезлового апарату тощо.


• В селі Нижні Ремети у нас відбудеться екскурсія до фермерського господарства, де розводять корів породи «угорська сіра» (szürke marha). Також продегустуємо ексклюзивні марочні вина товариства «Котнар».

• Наступний пункт нашої подорожі — село Великі Береги, де ми завітаємо до відомого винороба Івана Урсти, переможця минулорічного фестивалю «Червене вино». Тут проведемо дегустацію та послухємо розповідь про особливості виноробства.

• В селі Кідьош ми зупинимось для фотосесії та продегустуємо глінтвейн, щоб зігрітись.

• Кінцевий пункт нашої подорожі — станція Берегово, де зможемо оглянути депо. Після закінчення подорожі Боржавською залізницею у бажаючих буде можливість продовжити святкування на фестивалі вина, який буде проходити в центрі міста Берегова. Тривалість подорожі – близько 5 годин.

Програма та розклад зупинок

▪ 09:30 — відправлення потяга із залізничної станції Виноградів
▪ 10:30 — відвідання історичного винного підвалу XVII ст. в с. Шаланки / дегустація вин
▪ 11:15 — екскурсія по залізничній станції Хмільник
▪ 12:00 — відвідання ферми корів породи «угорська сіра» в с. Нижні Ремети
▪ 12:45 — відвідання винороба Івана Урсти в с. Великі Береги / дегустація вин
▪ 13:45 — фотозупинка в с. Кідьош
▪ 14:00 — прибуття в Берегово / екскурсія в депо Берегово-мале

Детальніше про винний дегустаційний тур на сайті borzhava-railway.com

Завершую свій короткий огляд архітектурної Угочі сумною доповіддю про напівзруйнований маєток в Новому Селі (Тисауйгей). Садиба заможної та знатної родини Уйгей занепадає буквально на очах. Якщо зійти з дороги, що веде на Виноградів, та підійти до цієї будівлі, то очам предстане жахлива картина -  розбиті двері, виламані шматки опорних стін, розкуречена підлога... Вочевидь, над беззахисною старовинною будівлею познущалися підлітки-варвари.



( Оцінити масштаб руйнувань )

Про подальшу долю маєтка поцікавились у новообраного голови села Василя Пінтє. Виявляється, ще в 1997 році колишній міні-палац, який за радянських часів побував  конторою колгоспу ім. Карла Маркса, початковою школою та дитячим садком, взявся опікати благодійний фонд «Голасок» («рибалки»). Та за майже півтора десятиліття не спромігся зробити нічого, і як результат – напівруїни, які треба негайно рятувати. Селу історична будівля вкрай потрібна. За законом, оскільки в ній перебував дитячий садок, цей профіль має бути хоча б частково збережений. І це можливо – влаштувати в низці приміщень заклад для дошкільної освіти дітей, а в решті розташувати музей села (благо,  нестачі експонатів не буде), зал для культурних заходів тощо. Головне – не втратити можливість врятувати цей історичний спадок...

Панський спадок колгоспа-мільйонера

Набагато більше, аніж описаному в попередньому матеріялі Соляному дому, пощастило іншій гідній уваги як туристів, так і закарпатців, видатній будівлі Виноградівщині – художній галереї в селі Пийтерфолво (за радянських часів – Петрово). Загалом, це село – явно непересічне навіть на Закарпатті, де неординарних сіл не бракує. Бо в якому ще селі - не те що в області, а й по всій Україні, є власний... луна-парк? В часи радянського дитинства із класом я побував там, каталися на «чортовому колесі» та інших механічних розвагах. Знаючи про сумну долю подібних атракціонів, більшість з яких не пережила важких 90-х, не чекав побачити той луна-парк вцілілим та доглянутим. Щоправда, нині він працює не часто, по святах – але ж живий!



А збудували таку розкіш за часів розквіту колгоспу «Прикордонник» (того самого, за кошти якого відновили Турула біля Вилоку на закаті радянської ери), що об´єднав п´ять навколишніх сіл і був потужною агропромисловою корпорацією, або, за тодішнім визначенням, «колгоспом-мільйонером». Неординарний голова колгоспу Андор Біров доклав зусиль і для цієї розваги, і для більш культурного явища – великої картинної галереї. Будучи шестиразовим депутатом Верховної Ради СРСР, він, побувавши в капіталістичному закордонні (в Британії та США!), вирішив піднімати культурний рівень селян і в 1986 році влаштував в тодішному Петрово художню галерею. Для цього запросив на пленер видатних закарпатських художників, які зробили основу майбутньої колекції – намалювали низку портретів місцевих передовиків праці, на яких з інтересом дивилися прості односельчани. Згодом колекція поповнювалася, і наразі вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців - Антона Кашшая, Василя Габди, Володимира Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та інших.

( Подивитись палац міністра із картинною галереєю )