Село Лазещина - це "кінець географії" Закарпаття. Ще трохи - і вже Івано-Франківщина. Назву поселення на прикордонні Прикарпаття й Закарпаття нині так і тлумачать: мовляв, Лазещина, - "перелаз" між двома регіонами.
Якщо ж узяти з іншої сторони, то це село – закарпатський початок. Ця місцинка з унікальним ландшафтом – а село втулилося між розлогих гір, ніби затаїлося - схожа на сховок усього найбільш карпатського. Такий собі "пуп Карпат" - оця мальовнича Лазещина...
Петак (традиційний яскраво оздоблений гуцульський верхній одяг), вишиванка та трембіта для Михайла Куриляка (на фото) – не тільки рідні речі, але й частина "робочої форми". Він – піонер сільського зеленого туризму в Лазещині - приваблює гостей гуцульською автентикою. Звісно, це - від душі. Та й як інакше – сам справжній гуцул. Береже давні горянські трембіти. І звісно ж - трембітає, як уміли і дідо, і тато. "Отака музика – сигнал для туристів. Що їх тут чекають. І – як будильник, коли в хаті є гості", - усміхається гуцул.
Якщо ж серйозно, то горянський життєвий устрій, що зберіг усе найкраще давнє – саме те, по що слід їхати у Лазещину. Опісля, звісно, тутешніх краєвидів – село під Говерлою і Петросом (до речі, вид на них – просто з обійстя Куриляків), оточене схилами з притуленими там-сям хатками - поза конкуренцією щодо краси ландшафту.
"Ближче до природи, ближче до людей" - гасло лазещинського туризму. Родинний затишок і знайомство зі справжнім побутом гуцулів – його зміст. Богдан Пранничук, голова Спілки сприяння сільському зеленому туризму, який не приховує особливої прихильності до Лазещини, вважає: долучитися до сільського побуту – саме те, що потрібне сьогодні відпочивальникам, приміром, із Києва. Недарма зелений туризм називають ще агротуризмом. Адже для сучасних городян побачити живих курей – уже екзотика. І що вже казати про овець. "Коли їм розповідаємо, та й показуємо, як готується овечий сир – гості у захваті. А діти тішаться тим же курям, котрі несуть яйця. Для них ця буденна річ – як диво", - каже Михайло Куриляк, господар туристичної садиби з 9-річним стажем. У туристичному "репертуарі" гуцула, який приймав гостей навіть із Мексики, – численні екскурсії, цікавинки і навіть горянські легенди. Ґазда поведе й до майстрів гуцульських ремесел – гості зможуть побачити, приміром, як робиться ліжник, а молодший Куриляк познайомить з різьбярством. У садибі Куриляків дозволять поміряти й автентичний гуцульський одяг: старовинної краси тут непогана колекція, є й предмети весільних уборів. І, звісно, музичні інструменти, котрі, до речі, не припадають порохом – влаштовуються теплі вечори горянської музики. Щодо ж до кухні – то не тільки у Куриляків, але й загалом у Лазещині справді вміють готувати горянські страви, і тут не проблема покуштувати кулешу-ріплянку й скомирду (банош) тощо.
( Read more... )