Закарпаття

M17 Contemporary Art Center
Для тих наших друзів, які не мають змоги відвідати нашу виставку "Вогонь любові. Присвята Майдану" - проводимо своєрідну "віртуальну екскурсію" по найбільш знаковим її експонатам!
Представлена на фото нижче робота "Вставайте! Кайдани порвіте!" закарпатця з Берегівщини Анатолія Сакалоша. Він присвятив свою роботу з дерева до дня народження Тараса Шевченка. "Вона пов’язана з творами Кобзаря та подіями, які відбувалися і відбуваються у нашій державі. Саме вони і надихнули мене на цей образ", - каже закарпатський митець.

(с) Evgen Chorny

Нігда б не подумав, що поститиму щось на День, бога му, Валентина, але привід гідний, я вважаю...

Їстівні "валентинки" та "шовдарі" художник Анатолій Сакалош запікає у духовці

До Дня святого Валентина художник Анатолій Сакалош з Берегівщини власноручно виготовляє їстівні сердечка. Це медові глазуровані пряники, прикрашені візерунками-орнаментами у народному стилі та надписами. "Вперше побачив такі пряники, коли працював у Чехії, - розповідає закарпатець. - На святкових ярмарках ці "перники" (пряники) дуже популярні. Всі вони різні, розписані вручну, з мереживами та різними малюнками. В нас такого немає - то й зацікавився. Вирішив виготовити щось подібне власноручно. Дізнався рецептуру - і зробив декілька штук. Ще дуже сподобалися як виглядають пряничні будиночки. Спробував - вдалося. Роблю їх зазвичай на Різдво у подарунок для друзів і родичів. А на День Валентина вирішив робити сердечка. Їх теж роздарюю. А продаю хіба на фестивалях та ярмарках. І хоча ціна невисока - 15-20 гривень - особливою популярністю вони чомусь в нас ще не користуються. Мабуть, наші люди ще просто не розуміють що це таке. Хоча деякі в мене вже замовляють "валентинки" в якості оригінального подарунку. Для виготовлення беру борошно вищого ґатунку, додаю мед, корицю, імбир, сахарну пудру, какао, масло або маргарин. Тісто замішую звечора, наступного дня розкачую, має добре ліпитися як пластилін. Також вирізаю з картону спеціальні шаблони, в залежності від обраного виробу. Випікається у печі, духовці 15-20 хвилин. А далі розписую візерунками (використовую для цього яєчний білок). Пряники можуть зберігатися дуже довго - цілий рік, вони не псуються. Також нещодавно на фестиваль різників зробив кілька пряників у вигляді шовдаря. Це для вегетаріанців. Можливо приготую щось оригінальне і на фестиваль вина у Берегові. Нині готую цікаву роботу з дерева до дня народження Тараса Шевченка. Вона буде пов’язана з творами Кобзаря та подіями, які нині відбуваються у нашій державі. Але це поки що секрет…».

Олександр Ворошилов, фото автора



( Ще гарних фоток: )

Нещодавно Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка створила на своєму сайті сторінку з електронною  базою "Художники Закарпаття".

База, я б сказав м"яко, ще потребує доробки та вдосконалення, але цікавим користуватися можна.

Кілька екземплярів з бази (де, окрім взірців творчості, додані біографії художників):


Міхай Мункачі, Буря в степу


Федір Манайло, Гуцульська комора

( Ще мистецтва )

В порядку новинної стрічки.

1. У Виноградові відкрився Пам"ятник Велосипеду. Сталося це ще місяць тому, але, думаю, не пізно й зараз повідомити про цю новину. Стоїть він біля центрального міського базару (не плутати з привокзальним), і окрім естетичної функції, носить і цілком практичну - велопарковуння.  Задум місцевого бізнесмена виконав Михайло Колодко за допомоги студентів Ужгородського художнього інституту ім. А. Ерделі.




2. На тій же Виноградівщині в середині травня відкрилася міжнародна велодоріжка, що з"єднує пункт пропуску "Вилок" з угорським пунктом "Тисабейкень". Доріжка довжиною всього  3 км, але це, сподіваємось, лише перша ластівка. На середину червня намічено відкриття такої ж на Берегівщині,  "Лужанка" - "Берегшурань".

На відкриття доріжки був запрошений господар веломагазину з Чопа, з невеличкою колекцією цікавих велосипедів. Зокрема, мене вразив оцей, вантажний:



( Ще велосипедів: )

3. Закарпатський гурт "Рокаш" (Rock-H) презентував новий кліп, і також на навколо-велосипедну тему. Слід відмітити, що фінальна сцена цієї байк-лав-сторі (загалом знятої в Мукачеві) розігралася на містку біля  піццерії под берегівським "горбатим" мостом. В кліпі знялися  просто файна дівчина з Мукачева Крістіа Білак та виноградівсько-всесвітній поет Андрій Любка.

Панський спадок колгоспа-мільйонера

Набагато більше, аніж описаному в попередньому матеріялі Соляному дому, пощастило іншій гідній уваги як туристів, так і закарпатців, видатній будівлі Виноградівщині – художній галереї в селі Пийтерфолво (за радянських часів – Петрово). Загалом, це село – явно непересічне навіть на Закарпатті, де неординарних сіл не бракує. Бо в якому ще селі - не те що в області, а й по всій Україні, є власний... луна-парк? В часи радянського дитинства із класом я побував там, каталися на «чортовому колесі» та інших механічних розвагах. Знаючи про сумну долю подібних атракціонів, більшість з яких не пережила важких 90-х, не чекав побачити той луна-парк вцілілим та доглянутим. Щоправда, нині він працює не часто, по святах – але ж живий!



А збудували таку розкіш за часів розквіту колгоспу «Прикордонник» (того самого, за кошти якого відновили Турула біля Вилоку на закаті радянської ери), що об´єднав п´ять навколишніх сіл і був потужною агропромисловою корпорацією, або, за тодішнім визначенням, «колгоспом-мільйонером». Неординарний голова колгоспу Андор Біров доклав зусиль і для цієї розваги, і для більш культурного явища – великої картинної галереї. Будучи шестиразовим депутатом Верховної Ради СРСР, він, побувавши в капіталістичному закордонні (в Британії та США!), вирішив піднімати культурний рівень селян і в 1986 році влаштував в тодішному Петрово художню галерею. Для цього запросив на пленер видатних закарпатських художників, які зробили основу майбутньої колекції – намалювали низку портретів місцевих передовиків праці, на яких з інтересом дивилися прості односельчани. Згодом колекція поповнювалася, і наразі вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців - Антона Кашшая, Василя Габди, Володимира Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та інших.

( Подивитись палац міністра із картинною галереєю )