zakarpattja | До Батьова – в пошуках цікавого (Reply)

Враховуючи той факт, що потужний залізничний термінал в околицях Батьова потроху здає свої позиції, селище це втрачає свій прото-міський статус і поступово повертається до первинного стану села, віддаленого від райцентру, із примарними надіями на краще майбутнє.Певно, кожен закарпатець знає про селище міського типу Батьово на Берегівщині. Адже це вузлова станція, на якій зустрічаються та розходяться поїзди в основні напрями Закарпаття (не випадково за радянській часів селище перейменували у Вузлове). Втім, приємних вражень це поселення мало кому залишає. Нині про це можна дізнатись з записів у блогах мандрівників, які подорожували нашим краєм та були вимушені чекати пересадки по кілька годин – і цей час витрачали, досліджуючи місце свого перебування. Колись, будучи студентом, я сам дослідив Батьово як ніяке інше село чи селище Закарпаття, адже в ранні 1990-ті сполучення було взагалі жахливим, і на шляху від Берегова до Ужгорода незчисленну кількість разів доводилось зависати на вузловій станції на три, а то й більше, години. Через багато років я вирішив дослідити, чи дійсно Батьово таке сіре та нецікаве, як про нього зазвичай згадують? І чи є в ньому щось, окрім славетної залізничної станції?

Як ніяк, це селище має давню історію, а не веде її з часів появи потужного залізничного вузла, як хтось думає. Люди почали селитися в цих місцях кілька тисячоліть тому. Археологи знайшли в околицях Батьова рештки трьох поселень: одне — епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.) і два — перших століть нашої ери. Перші згадки про Батьово виявлені в письмових джерелах 1205 року. Щодо назви, то є припущення, начебто в цих місцях відпочивав хан Батий із військом під час свого чергового походу, хоча є і інші, прозаїчніші версії.

Більше шести століть невеличким селом, заснованим пастухами та обробниками дерева, володіла сім’я Лоняї (офіційно з 1285 року до початку «чехословацької доби» 1920 р.). Найзначущою подією для Батьова (угорськ. – Батьу) стало будівництво наприкінці 19-го ст. біля села залізниці, яка стала «містоутворюючим» підприємством за радянських часів. Саме «місто-», адже невеличкий, в 3000 осіб, населений пункт в 1971 році отримав статус селища міського типу, із перспективою перетворення в місто, втричі більшого по кількості мешканців, здебільшого зайнятих в залізничній сфері. В селищі було зведено невеличкий мікрорайон з 5-поверхівками, планувались створення розважального центру та ріст урбанізації. Та планам не сталося реалізуватись, і сьогодні Батьово по суті своїй залишилось селом, доволі депресивним…
І все ж кілька цікавинок, принаймні архітектурних, в ньому є. Насамперед, йдеться про палац родини Лоняї, який був збудований ще у 18 столітті. Про його тодішній вигляд можна судити хіба з нечисленних світлин, сьогодні ж дворянське походження будівлі видає хіба що алея дерев, що залишилась від парку.

Колишній палац, після численних перебудов, важко впізнати в Закарпатському обласному притулку для дітей та підлітків, яких знаходять на вулиці, втікачів з дому тощо. Саме в такому статусі існує колишній палац вже 12-ий рік. За радянських часів в ньому містився санаторій. В 1944 році він слугував місцем збору угорців з навколишніх сіл, яких депортували в трудові табори на так звані «маленькі роботи».

З прочитаного заздалегідь (а написано про Батьово, прямо скажемо, небагато) зацікавила така інформація – начебто тут збереглася школа, заснована ще в 1785 році. Оце була б знахідка! Адже таких старовинних шкіл, певно, немає ніде в Закарпатті. Втім, якби не наводка інтернету (в одній з статей угорською мовою була вказана конкретна адреса), то відшукати ту школу було б неможливо. Бо наразі це звичайний з виду приватний будинок, розташований неподалік церкви. Вочевидь, це була церковна школа. Аби переконатись, що це й є стародавній освітній заклад, перепитали у прохожої пані. «Так, сюди мій дідо ходив» - запевнила вона.

Реформатська церква, при якій була ця школа – традиційного виду храм, збудований в 1910 року замість згорілого перед іншого.

В надії отримати більше інформації про видатні батьовські міста звернувся я до селищної ради. Голова селища допомогла. По-перше, цікавою є будівля самої сільради – збудована за чехословацької влади в 1935 році, для таких саме цілей – сільської управи. Неподалік сільради була ще й жандармерія, але перебудована вона до повної втрати автентичності.

По-друге, виявилося, що в Батьові існує такий собі музей народного побуту на громадських засадах. Заснували його 22 місцеві пенсіонерки в 2006 р. В приміщенні місцевої бібліотеки (яка, в свою чергу, розмістилися в старовинній сільській хатині) для них була виділена частина. Невтомні літні панянки принесли до трьох бібліотечних кімнаток наявний традиційний угорський одяг, посуд, інструменти, додали світлин – і з’явився затишний міні-музей. Про який, виявляється, неодноразово писала преса, і закарпатська, і угорська – про що свідчить підборка газетних статей в «парадній». Ну, приєднаємось і ми – похвальна справа, робити щось корисне для депресивного селища, якось фарбувати його сіру буденність. Пенсіонерки не лише опікуються клубом, а ще й співають, і навіть їздять із «гастролями» по різних культурних заходах по області.

На виїзді з Батьова, неподалік від парку із притулком-палацем, помічаю ще одну дивну архітектурну споруду. Колись, як мінімум за чехословацької доби, це було складське приміщення, а нині хтось невідомий без жодних дозволів прихватизував його та «апгрейдив», перетворивши на щось фортецеподібне. І, начебто, продає…